Насильство в сім’ї


Законодавство України.
Верховна Рада
Закон України Про попередження насильства в сім'ї

Залишайся людиною
Проект Європейського Союзу «Права жінок та дітей в Україні – комунікаційний компонент»

Види насильства в сім’ї

тел.: (044) 278-33-76
тел.: (044) 288-27-26, 
тел./факс: (044) 235-69-82
e-mail: info@cwrights.com.ua
01001, Київ,
Хрещатик, 29, оф. 48


Київський центр роботи з жінкамим. Київ, 
вул. Мельникова, 20
телефони довіри:
тел.: (044) 219-44-48
тел.: (044) 213-30-38
e-mail: goncharuk@womans-center.kiev.ua

Нацiональна гaряча лiнiя по запобіганню насильства

тел.: 0 800 500 335 - бесплатно
со стационарных телефонов Украины

тел.: 386 - бесплатно 
для абонентов МТС, life:) и Киевстар
(понедельник — cуббота: 9:00–20:00
воскресенье: 10:00–18:00)

Юридические консультации:
понедельник, среда, пятница, суббота: 9:00–12:30
вторник, четверг: 16:00–20:00


Скажімо НІ домашньому насильству
Cоцiальна програма AVON

e-mail: info@la-strada.org.ua
03113, Киев, а/я 26, 
Международный женский правозащитный центр «Ла Страда — Украина»


Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молодітел.: (044) 458-27-67
тел.: (044) 456-47-04
e-mail: ssm@ssm.kiev.ua
e-mail: kmcssm@ukr.net
03057, г. Киев, 
ул. Довженко, 2

Київський обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

тел.: (044) 246-47-96
тел.: (044) 246-47-97
тел./факс: (044) 235-84-35
e-mail: kocsssdm@ukr.net
01032, г. Киев, 
ул. Коминтерна, 16, к. 8, 2-й этаж


ОЖЕС
Кіровоградська обласна інформаційна служба з актуальних питань жіноцтва
тел: (0522) 36-10-33
тел./факс: (0522) 22-65-79 
e-mail: omh@library.kr.ua
e-mail: ozis@library.kr.ua
25006, м. Кіровоград,
вул. К. Маркса, 24

Закарпатський обласний центр соціально-психологічної допомогител: (0312) 63-80-97
zocspd@gmail.com
88008, м. Ужгород, 
вул. Благоєва, 10 „Б”

Головне управління у справах сім’ї, молоді та спорту

тел: (044) 278-37-82
тел: (044) 483-35-61
тел./факс: (044) 279-17-06
тел./факс: (044) 483-35-85
e-mail: info@sms.gov.ua
вул. Хрещатик, 12
вул. Дегтярівська, 31-А

Тут Вам допоможуть
(установи, які надають соціальну допомогу жертвам насильства в сім’ї)


Український фонд
Благополуччя дітей

тел: (044) 537-20-16
тел./факс: (044) 537-20-16
e-mail: staff@ccf.kiev.ua
02140, м. Київ,
вул. Б. Гмирі, буд. 1-Б/6, кв. 2



Насильство в сім’ї: де шукати допомогу?

опубліковано 2 квіт. 2013 р., 01:53 Людмила Виноградова   [ оновлено 2 квіт. 2013 р., 01:53 ]

Джерело: Буклет Машівського районного управління юстиції - http://mashivka.just.gov.ua/uploads/2012-10/nasil-stvo.doc

Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.

         Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю».

      Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

-    особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (у відповідності до п. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, тобто цей Закон не поширюється на сусідів, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

-  діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

-    діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

-     вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

         За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

-  фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

-  сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;

-   психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

-  економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

         Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 листопада 2001 року№ 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї» із змінами від 25 вересня 2009 року № 599 - VI підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

-   заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

-   висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

-   отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.

        Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. В пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

-   спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

- відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;

-  органи опіки і піклування;

-  спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства, а саме:

- кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри);

-  центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

        Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу» із змінами від 19 вересня 2007 року № 1134: «Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства.

      Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

      Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, у межах компетенції, можуть сприяти здійсненню заходів з попередження насильства в сім’ї.

       Міліція та прокуратура існують за кошти бюджету, тобто на кошти, сплачені, як податки. Тому вони повинні захищати Вас, це їх обов’язок за Законами України «Про міліцію» та «Про прокуратуру», згідно з якими вони не можуть відмовити Вам у допомозі, якщо Ви вимагаєте від них дій, що належать до їхньої компетенції.

Ви можете використати наступні можливості повідомлення про проблему:

1.Безпосередньо звернутися до правоохоронного органу з усною заявою.

2.Звернутися до правоохоронного органу з письмовою заявою.

Яким саме способом скористатися – це Ваш вибір.

Наслідки в будь-якому з них однакові. Але зверніть увагу:

якщо Ви не впевнені в ретельності державних правоохоронців чи вже маєте певний досвід, коли Ваше звернення не було розглянуто, краще подати письмову заяву (поштою чи безпосередньо).

Термінове звернення до міліції на жаль, життя не завжди дає можливість продумати всі свої кроки. Тому, якщо Ви опинилися в ситуації насильства і Вам загрожує небезпека, можете зателефонувати до міліції з вимогою захисту і повідомити про те, що відбувається.

Після звернення, на Вашу вимогу, представники міліції повинні виїхати додому, де мають з’ясувати обставини, а за умови необхідності – припинити насильство. У випадку ознак злочину або адміністративного правопорушення – затримати насильника. І обов’язково повідомити Вас про Ваші права та обов’язки. За умови необхідності - дати направлення на медичне обстеження чи викликати швидку допомогу.

Всі дії правоохоронці фіксують відповідними документами, наприклад, протоколом огляду місця події, прийняття усної заяви, пояснення.

·                  Представники міліції не можуть відмовити Вам у захисті від насильства, мотивуючи свої дії тим, що це Ваша сімейна справа. Такі дії є порушенням і можуть бути оскаржені Вами у зверненні до керівника правоохоронців, що відмовили Вам у захисті.

·                     Направлення на медичне обстеження надається тільки після прийняття заяви про нанесення тілесних пошкоджень. Пропозиція здійснити платну експертизу, тобто звичайний медичний огляд, після прийняття заяви, є порушенням.

·                   Ви можете повідомити про скоєне над Вами насильство опосередковано – через лікаря, якщо Ви звертаєтесь до медичного закладу (швидка допомога, травмпункт) зі скаргою на тілесні пошкодження. Якщо лікар з’ясує, що Ви отримали такі пошкодження від іншої людини, а не внаслідок нещасного випадку, це повинно бути зафіксовано в спеціальному журналі. Після цього інформація обов’язково передається до відділу міліції. Таке повідомлення є підставою для прийняття рішення щодо відкриття кримінальної справи. 

Куди звернутися людині, яка зазнала насильства в сім'ї?

опубліковано 2 квіт. 2013 р., 01:49 Людмила Виноградова   [ оновлено 2 квіт. 2013 р., 01:50 ]

Джерело: Буклет Машівського районного управління юстиції - http://mashivka.just.gov.ua/uploads/2012-10/kudi-zvernutisja-ljudini-jaka-zaznala-nasil-stva-v-sim-ji-.doc

Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися до:

·                    управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;

·                     відповідних підрозділів органів внутрішніх справ - дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей;

·                     центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

·                     центрів соціально-психологічної допомоги;

·            центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;

·           неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї;

               Слід пам’ятати, що відмова у прийняті заяви не допускається!

У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого Вас побили й Ви отримали тілесні ушкодження, необхідно:

1. Викликати дільничного інспектора (при цьому обов’язково має бути складено протокол про факт насильства в сім’ї);

2. Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи.

3. Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу.

4. За результатами експертизи видається експертний висновок (надсилається органу, який видав направлення на її проведення).

За наявності направлення на проведення експертизи від працівника органу внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно.

5.       Якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок насильства в сім’ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

У разі відсутності направлення посадової особи органу внутрішніх справ постраждала особа має право самостійно звернутися за призначенням судово-медичної експертизи, яка проводиться за плату.

Отримання внаслідок насильства в сім’ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:

- завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 122);

- завдання умисних легких тілесних ушкоджень (стаття 125);

- побої і мордування (стаття 126).

Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розголошувати без дозволу прокурора,  слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані,  які стали йому відомі під час проведення експертизи,  та  повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу.

Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов’язково розкажіть лікарю як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень.

Якщо особа, яка вчиняє насильство в сім’ї алко- або наркозалежна, систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»).

Вчинення насильства в сім'ї,  тобто умисне вчинення будь-яких дій    фізичного,  психологічного  чи  економічного  характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не   спричинило  тілесних  ушкоджень,  погрози,  образи   чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право,  тощо), внаслідок чого могла бути чи  була  завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого,  а так само невиконання захисного припису  особою, стосовно якої він   винесений,  непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, - тягнуть за   собою  накладення  штрафу  від  трьох  до  п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або  виправні  роботи на строк до одного місяця з  відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за  обставинами  справи,  з  урахуванням особи  порушника,   застосування   цих   заходів  буде  визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'яти діб.

 

Жестокое обращение с детьми

опубліковано 2 квіт. 2013 р., 01:45 Людмила Виноградова   [ оновлено 2 квіт. 2013 р., 01:54 ]

Источник: Всемирная организация здравоохранения - http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs150/ru/index.html

Информационный бюллетень N°150
Август 2010 г.

Основные факты

  • Примерно 20% женщин и 5-10% мужчин сообщают о том, что в детстве подвергались сексуальному насилию, в то время как 25-50% всех детей сообщают о том, что подвергались физическому насилию.

  • Последствия жестокого обращения с детьми включают пожизненные нарушения физического и психического здоровья, а его последствия в социальной и профессиональной области могут в конечном итоге замедлить экономическое и социальное развитие страны.

  • Жестокое обращение с детьми можно предотвращать – для этого необходим многосекторальный подход.

  • С помощью эффективных программ по предотвращению можно поддерживать родителей и прививать им позитивные навыки воспитания детей.

  • Непрерывная забота о детях и семьях может способствовать снижению риска повторного жестокого обращения и минимизации его последствий.

Жестокое обращение с детьми – это плохое обращение с детьми в возрасте до 18 лет и отсутствие заботы о них. Оно охватывает все типы физического и/или эмоционального жестокого обращения, сексуального насилия, пренебрежения, невнимания и эксплуатации в коммерческих или иных целях, что приводит к нанесению реального или потенциального вреда здоровью, выживаемости, развитию или достоинству ребенка в контексте взаимосвязи ответственности, доверия или власти. Насилие со стороны сексуального партнера также иногда считается формой жестокого обращения с детьми.

Масштабы проблемы

Жестокое обращение с детьми является глобальной проблемой с серьезными пожизненными последствиями. Надежных оценок распространенности жестокого обращения с детьми нет. Данные в отношении многих стран, особенно стран с низким и средним уровнем дохода, отсутствуют.

Жестокое обращение с детьми представляет собой сложную и трудную для изучения проблему. Имеющиеся оценки варьируются в широком диапазоне в зависимости от страны и используемого исследовательского метода. Оценки зависят от следующих аспектов:

  • применяемые определения жестокого обращения с детьми;
  • изучаемый тип жестокого обращения с детьми;
  • статистический охват и качество официальных статистических данных;
  • охват и качество обследований, при которых требуются отчеты самих жертв, родителей или воспитателей.

Тем не менее, по данным международных исследований, примерно 20% женщин и 5-10% мужчин сообщают о том, что в детстве подвергались сексуальному насилию, в то время как 25-50% всех детей сообщают о том, что подвергались физическому насилию. Кроме того, многие дети подвергаются эмоциональному жестокому обращению (иногда называемому психологическим жестоким обращением) и оставлены без заботы.

По оценкам, ежегодно происходит 31 000 убийств детей в возрасте до 15 лет. Эта цифра недооценивает истинные масштабы проблемы, так как значительная доля случаев смерти в результате жестокого обращения с детьми неправильно приписывается к падениям, ожогам, утоплениям и другим причинам.

В условиях вооруженных конфликтов и в лагерях для беженцев девочки особенно подвержены сексуальному насилию, эксплуатации и жестокому обращению со стороны военных, представителей сил безопасности, других членов их сообществ, гуманитарных работников и других лиц.

Последствия жестокого обращения

Жестокое обращение с детьми причиняет страдания детям и семьям и может иметь долговременные последствия. Жестокое обращение приводит к стрессу, который связан с нарушением раннего развития мозга. Экстремальный стресс может нарушать развитие нервной и иммунной систем. Вследствие этого, в зрелом возрасте людям, подвергавшимся жестокому обращению в детстве, угрожает повышенный риск возникновения проблем в области поведения и физического и психического здоровья, таких как:

  • совершение насилия или становление жертвой насилия;
  • депрессия;
  • курение;
  • ожирение;
  • сексуальное поведение высокого риска;
  • незапланированная беременность;
  • вредное употребление алкоголя и наркотиков.

В результате таких последствий для поведения и психического здоровья жестокое обращение может приводить к развитию сердечных и онкологических заболеваний, самоубийствам и инфекциям, передаваемым половым путем.

Помимо последствий для здоровья и общества жестокое обращение с детьми оказывает также воздействие на экономику, включая расходы на госпитализацию, лечение нарушений психического здоровья, охрану детства и расходы в связи с долговременными нарушениями здоровья.

Факторы риска

Определены факторы риска жестокого обращения с детьми. Эти факторы риска присутствуют не во всех социальных и культурных условиях, но они дают общее представление при попытках понять причины жестокого обращения с детьми.

Ребенок

Важно подчеркнуть, что дети являются жертвами и их никогда нельзя обвинять за жестокое обращение. Некоторые индивидуальные особенности ребенка могут усилить вероятность жестокого обращения с ним:

  • ребенок в возрасте до 4 лет или подросток;
  • нежеланный или не оправдывающий ожиданий родителей ребенок;
  • ребенок, имеющий особые потребности, постоянно плачущий или имеющий патологические физические особенности.
Родители или воспитатели

Некоторые особенности родителей или воспитателей могут повысить риск жестокого обращения с ребенком. Среди них можно перечислить следующие:

  • трудности, связанные с новорожденным;
  • оставление ребенка без внимания;
  • подвергание жестокому обращению в детстве;
  • неосведомленность в отношении развития ребенка или нереальные ожидания;
  • вредное употребление алкоголя или наркотиков, в том числе во время беременности;
  • вовлеченность в преступную деятельность;
  • испытываемые финансовые трудности.
Взаимоотношения

Ряд факторов во взаимоотношениях в семьях или между сексуальными партнерами, друзьями и ровесниками может повышать риск жестокого обращения с детьми, например:

  • проблемы в области физического или психического здоровья или развития какого-либо члена семьи;
  • разлад в семье или насилие между другими членами семьи;
  • изолированность в сообществе или отсутствие круга поддержки;
  • отсутствие поддержки в воспитании ребенка со стороны других членов семьи.
Сообщество и социальные факторы

Ряд характерных особенностей отдельных общин и сообществ может повысить риск жестокого обращения с детьми. Они включают:

  • гендерное и социальное неравенство;
  • отсутствие надлежащего жилья или услуг для поддержки семей, а также соответствующих институтов;
  • высокие уровни безработицы и нищеты;
  • легкий доступ к алкоголю и наркотикам;
  • ненадлежащие стратегии и программы по предотвращению жестокого обращения с детьми, детской порнографии, детской проституции и детского труда;
  • социальные и культурные нормы, поддерживающие или прославляющие насилие над другими, одобряющие применение телесных наказаний, требующие жестких гендерных ролей или принижающие статус ребенка во взаимоотношениях между родителями и детьми;
  • социальные, экономические, медико-санитарные и образовательные стратегии, которые приводят к плохим жизненным стандартам или социально-экономическому неравенству или нестабильности.

Профилактика

Для профилактики жестокого обращения с детьми необходим многосекторальный подход. Эффективными являются те программы, которые поддерживают родителей и прививают позитивные родительские навыки. Они включают:

  • посещения родителей и детей на дому медсестрами для поддержки, обучения и предоставления информации;
  • обучение родителей, обычно групповое, для улучшения навыков воспитания детей, расширения знаний о развитии ребенка и стимулирования стратегий позитивного обращения с детьми; и
  • многокомпонентные мероприятия, обычно включающие поддержку и обучение родителей, дошкольное образование и уход за ребенком.

Другие программы по предотвращению также перспективны в некоторых отношениях.

  • Программы по предотвращению травм головы в результате жестокого обращения (называемых также синдромом встряхнутого ребенка и нанесенным травматическим повреждением мозга). Обычно это программы на уровне больниц, ориентированные на молодых родителей до их выписки, которые информируют об опасностях синдрома встряхнутого ребенка и рекомендуют меры в отношении безутешно плачущих детей.
  • Программы по предотвращению сексуального насилия над детьми. Они обычно проводятся в школах и обучают детей в следующих областях:
    • право собственности на свое тело;
    • разница между хорошими и плохими прикосновениями;
    • как распознавать угрожающие ситуации;
    • как сказать "нет";
    • как рассказать о неправильном обращении заслуживающему доверие взрослому человеку.

Такие программы эффективны в усилении защитных факторов от сексуального насилия над детьми (например, знания о сексуальном насилии и защитных формах поведения), но данные о том, способствуют ли такие программы уменьшению масштабов других видов насилия, отсутствуют.

Чем раньше в жизни ребенка проводятся такие мероприятия, тем более полезными они являются для ребенка (например, когнитивное развитие, поведенческая и социальная компетенция, образовательная подготовка) и для общества (например, уменьшение числа правонарушений и преступлений).

Кроме того, раннее распознавание случаев в сочетании с непрерывной заботой о детях, ставших жертвами насилия, и семьях может способствовать уменьшению масштабов повторного жестокого обращения и его последствий.

Для максимального воздействия мероприятий по предотвращению и проявлению заботы ВОЗ рекомендует проводить их в качестве составной части четырехэтапного подхода в области общественного здравоохранения:

  • определение проблемы;
  • определение причин и факторов риска;
  • разработка и тестирование мероприятий, направленных на минимизацию факторов риска;
  • распространение информации об эффективности мероприятий и расширение масштабов проведения проверенных эффективных мероприятий.

Деятельность ВОЗ

ВОЗ в сотрудничестве с рядом партнеров в следующих областях:

  • предоставляет техническое и нормативное руководство по предотвращению жестокого обращения с детьми на основе фактических данных;
  • призывает к усилению международной поддержки мероприятий по предотвращению жестокого обращения с детьми на основе фактических данных и к инвестициям в эту область;
  • обеспечивает техническую поддержку программ по предотвращению жестокого обращения с детьми на основе фактических данных в некоторых странах с низким и средним уровнем дохода.
За дополнительной информацией обращайтесь:

Центр ВОЗ для СМИ
Teл.: +41 22 791 2222
Эл. почта: mediainquiries@who.int

Куди звернутися людині, яка зазнали насильства в сім'ї?

опубліковано 2 квіт. 2013 р., 01:24 Людмила Виноградова


Джерело:  Відділ попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми Департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту

Відділ попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми Департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту надає інформацію про те, куди звертатися громадянам, які постраждали від насильства в сім’ї.

Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися до:
  • управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій (Oбласні державні адміністрації);
  • відповідних підрозділів органів внутрішніх справ - дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей (МВС України у областях);
  • центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (Обласні ради України);
  • центрів соціально-психологічної допомоги (Oбласні державні адміністрації);
  • центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;
  • неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї;
Слід пам’ятати, що відмова у прийняті заяви не допускається!


У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого Вас побили й Ви отримали тілесні ушкодження, необхідно:

1. Викликати дільничного інспектора (при цьому обов’язково має бути складено протокол про факт насильства в сім’ї).
2. Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи.
3. Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу.
4. За результатами експертизи видається експертний висновок (надсилається органу, який видав направлення на її проведення).

5. Якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок насильства в сім’ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

За наявності направлення на проведення експертизи від працівника органу внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно.
У разі відсутності направлення посадової особи органу внутрішніх справ постраждала особа має право самостійно звернутися за призначенням судово-медичної експертизи, яка проводиться за плату.


Для цього необхідно:

Звернутися до установи судово-медичної експертизи (Київське міське бюро судово-медичної експертизи знаходиться у м. Києві, пров. Бондарський, 7-а, тел.: 432-68-22, 432-68-41, з 9.00-15.00)

Отримання внаслідок насильства в сім’ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:

  • завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 122);
  • завдання умисних легких тілесних ушкоджень (стаття 125);
  • побої і мордування (стаття 126).

Відповідно до статті 27-ї Кримінально-процесуального кодексу України  справи про злочини, передбачені статтями 125-ю та частиною 1 статті 126-ї (побої) Кримінального кодексу, порушуються за скаргою потерпілого.

Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розголошувати без дозволу прокурора,  слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, які стали йому відомі під час проведення експертизи,  та  повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу (пункт 2.3.3. Інструкції про призначення та проведення судових  експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98   №53/5).

Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов’язково розкажіть лікарю як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень.

Як можна захистити себе у випадку, коли особа, яка вчиняє насильство в сім’ї, алко- або наркозалежна?

Якщо особа, яка вчиняє насильство в сім’ї алко- або наркозалежна, систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»).

Що передбачено в законодавстві України щодо соціальної роботи з особами, які вчиняють насильство в сім’ї?

25 вересня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї».

Законом розширено перелік осіб, які підпадають під поняття «членів сім’ї», зокрема, члени сім’ї, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім’єю, їхні діти, а також особи, які перебувають під опікою чи піклуванням, та родичі прямої чи непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.

Позитивним є виключення із Закону статті 11-ї про віктимну поведінку, оскільки відповідальність за неї порушує права людини, яка постраждала від насильства в сім’ї, і є дискримінаційною стосовно жінок. Адже переважна кількість постраждалих від насильства – це жінки.

Збільшення терміну обмеження, на який виноситься захисний припис з 30 до 90 діб.

З прийняттям даного закону вводиться новий вид роботи – робота з особами, які вчинили насильство в сім’ї, а саме: проходження ними корекційної програми. Дане нововведення передбачає, що проходження такої програми буде запобігати негативним наслідкам насильства в сім’ї та унеможливить або скоротить повторність таких випадків.

За непроходження  такої програми в повному обсязі передбачена адміністративна відповідальність за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
   
"Стаття 173-2. Вчинення насильства в сім'ї, невиконання  захисного припису або непроходження корекційної програми.

Вчинення насильства в сім'ї,  тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи   чи переслідування,  позбавлення житла,  їжі,  одягу, іншого майна або коштів,  на  які потерпілий має передбачене законом право,  тощо), внаслідок чого могла бути чи  була  завдана  шкода  фізичному  або психічному здоров'ю потерпілого,  а так само невиконання захисного припису  особою,  стосовно  якої  він   винесений,   непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, - тягнуть за   собою  накладення  штрафу  від  трьох  до  п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або  виправні  роботи на  строк  до  одного  місяця  з  відрахуванням двадцяти відсотків заробітку,  а в разі якщо за  обставинами  справи,  з  урахуванням особи   порушника,   застосування   цих   заходів   буде   визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'яти діб.

Ті самі дії,  вчинені особою,  яку протягом року було піддано адміністративному  стягненню  за  одне  з  порушень,  передбачених частиною першою цієї статті, -  тягнуть за  собою  накладення  штрафу  від  п'яти  до  десяти неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян або виправні роботи на строк від одного  до  двох  місяців  з  відрахуванням  двадцяти відсотків  заробітку,  а  в  разі  якщо  за обставинами справи,  з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім,  -  адміністративний  арешт  на  строк до п'ятнадцяти діб";

31 березня 2009  

1-4 of 4