|
Насильство в сім’ї
Насильство в сім’ї: де шукати допомогу?
Джерело: Буклет Машівського районного управління юстиції - http://mashivka.just.gov.ua/uploads/2012-10/nasil-stvo.doc Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти. Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю». Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї: - особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (у відповідності до п. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, тобто цей Закон не поширюється на сусідів, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо); - діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства); - діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина; - вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності. За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства: - фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності; - сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї; - психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю; - економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я. Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 листопада 2001 року№ 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї» із змінами від 25 вересня 2009 року № 599 - VI підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є: - заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї; - висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто; - отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї. Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. В пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на: - спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї; - відповідні підрозділи органів внутрішніх справ; - органи опіки і піклування; - спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства, а саме: - кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри); - центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу» із змінами від 19 вересня 2007 року № 1134: «Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства. Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, у межах компетенції, можуть сприяти здійсненню заходів з попередження насильства в сім’ї. Міліція та прокуратура існують за кошти бюджету, тобто на кошти, сплачені, як податки. Тому вони повинні захищати Вас, це їх обов’язок за Законами України «Про міліцію» та «Про прокуратуру», згідно з якими вони не можуть відмовити Вам у допомозі, якщо Ви вимагаєте від них дій, що належать до їхньої компетенції. Ви можете використати наступні можливості повідомлення про проблему: 1.Безпосередньо звернутися до правоохоронного органу з усною заявою. 2.Звернутися до правоохоронного органу з письмовою заявою. Яким саме способом скористатися – це Ваш вибір. Наслідки в будь-якому з них однакові. Але зверніть увагу: якщо Ви не впевнені в ретельності державних правоохоронців чи вже маєте певний досвід, коли Ваше звернення не було розглянуто, краще подати письмову заяву (поштою чи безпосередньо). Термінове звернення до міліції на жаль, життя не завжди дає можливість продумати всі свої кроки. Тому, якщо Ви опинилися в ситуації насильства і Вам загрожує небезпека, можете зателефонувати до міліції з вимогою захисту і повідомити про те, що відбувається. Після звернення, на Вашу вимогу, представники міліції повинні виїхати додому, де мають з’ясувати обставини, а за умови необхідності – припинити насильство. У випадку ознак злочину або адміністративного правопорушення – затримати насильника. І обов’язково повідомити Вас про Ваші права та обов’язки. За умови необхідності - дати направлення на медичне обстеження чи викликати швидку допомогу. Всі дії правоохоронці фіксують відповідними документами, наприклад, протоколом огляду місця події, прийняття усної заяви, пояснення. · Представники міліції не можуть відмовити Вам у захисті від насильства, мотивуючи свої дії тим, що це Ваша сімейна справа. Такі дії є порушенням і можуть бути оскаржені Вами у зверненні до керівника правоохоронців, що відмовили Вам у захисті. · Направлення на медичне обстеження надається тільки після прийняття заяви про нанесення тілесних пошкоджень. Пропозиція здійснити платну експертизу, тобто звичайний медичний огляд, після прийняття заяви, є порушенням. · Ви можете повідомити про скоєне над Вами насильство опосередковано – через лікаря, якщо Ви звертаєтесь до медичного закладу (швидка допомога, травмпункт) зі скаргою на тілесні пошкодження. Якщо лікар з’ясує, що Ви отримали такі пошкодження від іншої людини, а не внаслідок нещасного випадку, це повинно бути зафіксовано в спеціальному журналі. Після цього інформація обов’язково передається до відділу міліції. Таке повідомлення є підставою для прийняття рішення щодо відкриття кримінальної справи. |
Жестокое обращение с детьми
Источник: Всемирная организация здравоохранения - http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs150/ru/index.html Информационный бюллетень N°150 Основные факты
Жестокое обращение с детьми – это плохое обращение с детьми в возрасте до 18 лет и отсутствие заботы о них. Оно охватывает все типы физического и/или эмоционального жестокого обращения, сексуального насилия, пренебрежения, невнимания и эксплуатации в коммерческих или иных целях, что приводит к нанесению реального или потенциального вреда здоровью, выживаемости, развитию или достоинству ребенка в контексте взаимосвязи ответственности, доверия или власти. Насилие со стороны сексуального партнера также иногда считается формой жестокого обращения с детьми. Масштабы проблемыЖестокое обращение с детьми является глобальной проблемой с серьезными пожизненными последствиями. Надежных оценок распространенности жестокого обращения с детьми нет. Данные в отношении многих стран, особенно стран с низким и средним уровнем дохода, отсутствуют. Жестокое обращение с детьми представляет собой сложную и трудную для изучения проблему. Имеющиеся оценки варьируются в широком диапазоне в зависимости от страны и используемого исследовательского метода. Оценки зависят от следующих аспектов:
Тем не менее, по данным международных исследований, примерно 20% женщин и 5-10% мужчин сообщают о том, что в детстве подвергались сексуальному насилию, в то время как 25-50% всех детей сообщают о том, что подвергались физическому насилию. Кроме того, многие дети подвергаются эмоциональному жестокому обращению (иногда называемому психологическим жестоким обращением) и оставлены без заботы. По оценкам, ежегодно происходит 31 000 убийств детей в возрасте до 15 лет. Эта цифра недооценивает истинные масштабы проблемы, так как значительная доля случаев смерти в результате жестокого обращения с детьми неправильно приписывается к падениям, ожогам, утоплениям и другим причинам. В условиях вооруженных конфликтов и в лагерях для беженцев девочки особенно подвержены сексуальному насилию, эксплуатации и жестокому обращению со стороны военных, представителей сил безопасности, других членов их сообществ, гуманитарных работников и других лиц. Последствия жестокого обращенияЖестокое обращение с детьми причиняет страдания детям и семьям и может иметь долговременные последствия. Жестокое обращение приводит к стрессу, который связан с нарушением раннего развития мозга. Экстремальный стресс может нарушать развитие нервной и иммунной систем. Вследствие этого, в зрелом возрасте людям, подвергавшимся жестокому обращению в детстве, угрожает повышенный риск возникновения проблем в области поведения и физического и психического здоровья, таких как:
В результате таких последствий для поведения и психического здоровья жестокое обращение может приводить к развитию сердечных и онкологических заболеваний, самоубийствам и инфекциям, передаваемым половым путем. Помимо последствий для здоровья и общества жестокое обращение с детьми оказывает также воздействие на экономику, включая расходы на госпитализацию, лечение нарушений психического здоровья, охрану детства и расходы в связи с долговременными нарушениями здоровья. Факторы рискаОпределены факторы риска жестокого обращения с детьми. Эти факторы риска присутствуют не во всех социальных и культурных условиях, но они дают общее представление при попытках понять причины жестокого обращения с детьми. РебенокВажно подчеркнуть, что дети являются жертвами и их никогда нельзя обвинять за жестокое обращение. Некоторые индивидуальные особенности ребенка могут усилить вероятность жестокого обращения с ним:
Родители или воспитателиНекоторые особенности родителей или воспитателей могут повысить риск жестокого обращения с ребенком. Среди них можно перечислить следующие:
ВзаимоотношенияРяд факторов во взаимоотношениях в семьях или между сексуальными партнерами, друзьями и ровесниками может повышать риск жестокого обращения с детьми, например:
Сообщество и социальные факторыРяд характерных особенностей отдельных общин и сообществ может повысить риск жестокого обращения с детьми. Они включают:
ПрофилактикаДля профилактики жестокого обращения с детьми необходим многосекторальный подход. Эффективными являются те программы, которые поддерживают родителей и прививают позитивные родительские навыки. Они включают:
Другие программы по предотвращению также перспективны в некоторых отношениях.
Такие программы эффективны в усилении защитных факторов от сексуального насилия над детьми (например, знания о сексуальном насилии и защитных формах поведения), но данные о том, способствуют ли такие программы уменьшению масштабов других видов насилия, отсутствуют. Чем раньше в жизни ребенка проводятся такие мероприятия, тем более полезными они являются для ребенка (например, когнитивное развитие, поведенческая и социальная компетенция, образовательная подготовка) и для общества (например, уменьшение числа правонарушений и преступлений). Кроме того, раннее распознавание случаев в сочетании с непрерывной заботой о детях, ставших жертвами насилия, и семьях может способствовать уменьшению масштабов повторного жестокого обращения и его последствий. Для максимального воздействия мероприятий по предотвращению и проявлению заботы ВОЗ рекомендует проводить их в качестве составной части четырехэтапного подхода в области общественного здравоохранения:
Деятельность ВОЗВОЗ в сотрудничестве с рядом партнеров в следующих областях:
За дополнительной информацией обращайтесь:Центр ВОЗ для СМИ |
Куди звернутися людині, яка зазнали насильства в сім'ї?
Відділ попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми Департаменту сімейної та гендерної політики Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту надає інформацію про те, куди звертатися громадянам, які постраждали від насильства в сім’ї. Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися до:
У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого Вас побили й Ви отримали тілесні ушкодження, необхідно: 1. Викликати дільничного інспектора (при цьому обов’язково має бути складено протокол про факт насильства в сім’ї). 2. Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи. 3. Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу. 4. За результатами експертизи видається експертний висновок (надсилається органу, який видав направлення на її проведення). 5. Якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок насильства в сім’ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа. За наявності направлення на проведення експертизи від працівника органу внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно. У разі відсутності направлення посадової особи органу внутрішніх справ постраждала особа має право самостійно звернутися за призначенням судово-медичної експертизи, яка проводиться за плату. Для цього необхідно: Звернутися до установи судово-медичної експертизи (Київське міське бюро судово-медичної експертизи знаходиться у м. Києві, пров. Бондарський, 7-а, тел.: 432-68-22, 432-68-41, з 9.00-15.00) Отримання внаслідок насильства в сім’ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності. Так, Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:
Відповідно до статті 27-ї Кримінально-процесуального кодексу України справи про злочини, передбачені статтями 125-ю та частиною 1 статті 126-ї (побої) Кримінального кодексу, порушуються за скаргою потерпілого. Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, які стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу (пункт 2.3.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5). Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов’язково розкажіть лікарю як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень. Як можна захистити себе у випадку, коли особа, яка вчиняє насильство в сім’ї, алко- або наркозалежна? Якщо особа, яка вчиняє насильство в сім’ї алко- або наркозалежна, систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»). Що передбачено в законодавстві України щодо соціальної роботи з особами, які вчиняють насильство в сім’ї? 25 вересня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї». Законом розширено перелік осіб, які підпадають під поняття «членів сім’ї», зокрема, члени сім’ї, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім’єю, їхні діти, а також особи, які перебувають під опікою чи піклуванням, та родичі прямої чи непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання. Позитивним є виключення із Закону статті 11-ї про віктимну поведінку, оскільки відповідальність за неї порушує права людини, яка постраждала від насильства в сім’ї, і є дискримінаційною стосовно жінок. Адже переважна кількість постраждалих від насильства – це жінки. Збільшення терміну обмеження, на який виноситься захисний припис з 30 до 90 діб. З прийняттям даного закону вводиться новий вид роботи – робота з особами, які вчинили насильство в сім’ї, а саме: проходження ними корекційної програми. Дане нововведення передбачає, що проходження такої програми буде запобігати негативним наслідкам насильства в сім’ї та унеможливить або скоротить повторність таких випадків. За непроходження такої програми в повному обсязі передбачена адміністративна відповідальність за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. "Стаття 173-2. Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми. Вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'яти діб. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб"; 31 березня 2009 |